Не озирайся на минулії літа,
То – пам’ять, а життя – воно вирує!
Миттєвості летять без вороття.
Та у теперішньому завжди лад панує.
Це ми, по-людськи, хочемо усе
Зробити гарним, корисним і вічним…
Та час й самі віки у вир несе,
І в річку не ступити теж нам двічі.
Бажання мало щоб змінити світ,себе.
Бо ми, прийдешні, – гості в цьому часі.
Та кожен гість вважає, що цабе, –
Тому й примножує провини та напасті…
А Світ, насправді бачить, хто ми є –
І мудрі, і дурні – всі тимчасові.
Нехай у світі кожному – своє,
Та важелями по життю є совість!