Кожен день - немов у карти,
Городян тасує місто.
Когось можна відшукати,
Когось втратити - без вісти.
Знайдені в юрбі обличчя
Стають рідними й близькими,
Входять в дім, неначе звичка,
Така бажана й шкідлива.
І від них - вже не позбутись,
Вигнавши, як чорну кішку,
Їх обійми, нач пута,
Душать приязно і ніжно.
Серед міста, що кишіло,
Як мурахами - людьми,
Я - ридала, бо згубила
Матір у душній юрбі.
Я була вже не дитина,
Та дитячий чорний страх,
У тремтінні оповив мене -
І з лабет не відпускав.
Я вдивлялась в перехожих,
Що байдужістю лисніли,
В жіночок, на матір схожих,
Аби кинутись в обійми.
Плаття, зачіска, статура -
Погляд ніжно-шоколадний,
Наче сонце в день похмурий,
Може, зявляться нежданно.
Цілий день шукала матір -
Все оббігла навколо:
Магазини, супермаркети,
І великий центр торговий.
Жодних здогадок й обманок,
Наче марево, дражливих.
Тільки думка - мабуть, мама
Мене просто залишила.