Я - солідна викладачка
У гімназії, де діти
Різних рас, моя ж задача
Обєднити їх зуміти.
Я упевнена, що щирість
Поламає всі кордони,
Тож дітей малих учила
Буть відвертими у всьому.
Я цінила власну думку,
Що висловлювалась дітьми,
Навіть як вона безумством
Видавалась безпросвітнім.
Тож, задавши тему твору,
"Ким в житті найбільш горджуся",
Із дитячого фольклору
Я чекала - насміюся.
Та, відкривши серед інших
Зошит люблячого внука,
Розтулила рот і більше
Не могла промовить й звука.
Він був німцем і гордився
Своїм прадідом по крові,
Хоч його вважили вбивцею,
Завойовником у войнах.
Дід був впевнений, сміливий
І відповідав за вчинки,
Не ховався полохливо
Як в пісках мала піщинка.
Йшов на ворога - стіною,
Не здригаючись від страху,
Як в крові на полі бою -
Опинявсь в виру атаки.
Він - став мужнім прототипом
Для героїв кінофільмів,
У блокбастерах він дивом
Виживав в вогню прицільнім.
Скрізь вогонь і метушливість,
Він один - супроти світу,
Невблаганний і злочинний,
Наче вибуж динаміту.
В ігрових PS приставках
Шутери - геройські ігри,
Де дід вчить дітей стріляти
З зброї різного калібру.
Хлопчик написав, що кожен
Мріє з раннього дитинства
Буть на діда його схожим, -
І хоч раз зіграть за вбивцю.