ЭМИГРАНТЫ ПОСЛЕДНЕЙ ВОЛНЫ (Сергей Лавров,
Нет, ничто в этом мире не ново,
Лишь все слаще Отечества дым.
Эмигранты — не русское слово,
Но каким оно стало родным.
Две могучих волны в полстолетья
Уходили к чужим берегам.
Подгоняла их Родина плетью,
Чтоб чужим не молились богам.
Сколько судеб в своей круговерти
Две волны погубили, спасли.
Но уже поднимается третья
С неуемной российской земли.
Пересохли святые колодцы,
И обходят волхвы стороной,
А Россия — опять ей неймется —
Поднимает волну за волной.
И судьба улыбается ведьмой,
И утраты не чует страна.
Ну а что, если станет последней
Эта страшная третья волна?
Брызги гущи кофейной на блюдце.
Угадай, где мосты сожжены?
Угадай, где мосты, чтоб вернуться
Эмигрантам последней волны?
ЕМІГРАНТИ ОСТАННЬОЇ ХВИЛІ (вільний переклад П.Голубкова
Ні, ніщо в цьому світі не ново,
Лиш Вітчизни солодше став дим.
Емігранти - хоч «імпортне» слово,
А яким воно стало своїм!
В півстоліття могутніх дві хвилі…
На чужих берегах сумно вам.
Батьківщині ви стали не милі,
Бо чужим там молились богам.
Скільки доль у своїй круговерті
Хвилі ті погубили в імлі.
Але вже піднімається третя
З невгамовної предків землі.
Пересохли колодязі в серці,
Осторонь їх обходять волхви,
А Росія – їй знову не йметься -
Третя хвиля реве: «Йду на Ви!»
Відьмою посміхається доля,
І не чує країна цих втрат.
Що, як стане останньою в колі
Третя хвиля, страшніша за Ад?
Бризки гущі кавової в блюдці.
Відгадай, буде шторм, або штиль?
Й де мости, щоб сюди повернутись
Емігрантам останньої з хвиль?