Алехандро Касона, Besullo, Asturias

Ольга Глапшун
                Alejandro Casona, Besullo, Asturias

       Якщо існував би конкурс серед назв твору, я б віддала свій голос за назву п'єси Алехандро Касона (1903-1965) "Дерева помирають стоячи". Зарубіжна література була чи не найулюбленішим моїм предметом, та перечитати все, що нам подавали на лекціях, було, просто, нереально. Коли я почула назву твору Касона, то вирішила, що мушу прочитати!..
       Щось неясне зачепило душу, наповнило гіркотою... Що не дає їм впасти? Гордість? Небажання ділитися своїми проблемами, перекладати їх на чужі плечі? Вберегти від страждань тих, кого любиш, створити для них ілюзію благополуччя?.. Торкатися ще когось розлогим віттям, прихистити під своєю кроною, тоді як серцевина вже вигоріла...
       Чи можна виправдати неправду? Не будь-яку, а ту, що називають "в ім'я порятунку"? Алехандро Касона називає її "ілюзією".  В маленькому містечку, де розгортаються події його п'єси, працює бюро, працівники якого, актори, намагаються  ощасливити людей, розігруючи для них "реальність", в яку ті вірять, якій присвятили своє життя, як, наприклад, стара сеньйора Евгенья, що 20 років веде переписку зі своїм внуком, вважаючи його чудовим, успішним молодим чоловіком, і не підозрює, що відповіді на ці листи пише її чоловік, бо внук, насправді, злочинець. Щоб зробити її останні дні щасливими, чоловік вирішує, що вона повинна "побачити" внука і звертається в бюро, де можна замовити ілюзію щастя... Непередбачувані обставини порушили плани, але завдяки цій ситуації Касона демонструє нам морально сильну, стійку, горду людину, що зуміла знайти в собі сили встояти перед лицем суворої правди, віддати свої кращі почуття, свою прихильність тим, хто її заслуговує...
Касона вкладає в уста свого героя Маурісйо таку фразу: "Хіба ви сумніваєтеся, що сіяти ілюзії - таке ж благородне заняття, як сіяти хліб?" Йдеться про ілюзії, за якими стоять добрі справи, що рятують від розчарувань, самотності, допомагають не відчути гіркоту думок, що роки життя потрачені намарне...

       Приїхавши в Іспанію, я опинилася у високогірному селі провінції Астурія. У нас це б означало багато незручностей і бездоріжжя, але там цього не відчувалося – продумана інфраструктура, що враховувала всі потреби жителів,  і чудові, добротно асфальтовані дороги (хоча, їх неймовірний серпантин іноді вселяв страх, особливо, коли проїжджали над урвищем)). Та я поїхала була б в будь-яке місце, де б мене розуміли, адже, приїхавши з туристичним розмовником в руках, я, практично, не знала іспанської, а в цій сім'ї чоловік розмовляв російською (te agradezco para siempre, Alfonso!).  І не тільки в цьому мені пощастило,– це була чудова родина! В цього чоловіка була мати – 86-річна Марія, розумна і неймовірно жвава, що завжди розуміла мене, не зважаючи на мовний бар'єр і навчила готувати багато астурійських страв... На вихідні приїжджала її дочка з сім'єю, - у великому триповерховому будинку вистачало місця для всіх. Часто, особливо після вечері, ми засиджувалися довго, їх цікавило життя в Україні, мене – їхнє. Зазвичай, весело сміялися, бо в усіх було чудове почуття гумору. Мову я опановувала швидко, але коли розмовляли в такому режимі, коли кожен хотів внести свій вклад у моє вивчення іспанської – намагався, щоб я запам'ятала якесь нове слово з його подачі, то через годину моє серебро (мозок), просто, відключався і я тільки невизначено усміхалася, ховаючи втому, щоб не образити добродушних господарів. Аж раптом вухо вловило слово "касона". Машинально вигукую: "О, Алехандро Касона!" Запала раптова тиша. Потім хтось здивовано спитав: "Ти чула про Касона?" Жартівливо вдаю ображену: "Я читала!"– і починаю повторювати: los аrboles, los аrboles... Далі я не знала перекладу, але вони майже хором продовжили: "Los аrboles mueren de pie" ("Дерева помирають стоячи"). Потім мені важко було повірити в те, що чула, тому перепитувала кілька разів: "Касона народився тут? Таки в цьому селі?.." Так, в цьому селі, Besullo (Бесуйо, в Інтернеті яке тільки написання не зустрічала, – я пишу згідно його вимови). Потім вони ще більше були здивовані, що в Україні і досі ставлять цю п'єсу в  багатьох театрах. До речі, іспанські критики неодноразово закидали автора докорами за його своєрідне бачення реальності і навіть існувала думка, що його п'єси перестали бути актуальними, – "нема пророка в своїй вітчизні". А прем'єра п'єси відбулася в 1949, в Буенос-Айресі, Аргентина, де жив одного часу жив Касона, де дуже шанують його творчість і пам'ять про нього. 
Згодом мене провели до зруйнованого часом будинку, де він народився, потім влаштували екскурсію в будинок його племінника – найближчого на цей час родича Алехандро, і його чарівна дружина Бланка люб'язно показала мені будинок, зокрема, кімнати, де зберігається багато власних речей поета і драматурга. Також мені подарували кілька його книг, серед яких "Дерева помирають стоячи". Однак, я прочитала їх порівняно недавно, коли прийшло усвідомлення, що мені, практично, вже не потрібно заглядати в словник, а, просто, насолоджуватися творчим світом Алехандро Касона...
       Бесуйо, куди дуже хочеться ще раз повернутися, назавжди залишиться в моїй пам'яті, як "моя перша любов" до Іспанії... Іноді хочеться засісти за спогади, насамперед, про людей, яких я там зустріла, які допомогли мені освоїтися в їхній країні, не почуватися чужою, яким я завдячую, що не давали відчувати себе самотньою, що моя розлука з моїми рідними, друзями, з моїм краєм не була для мене такою болючою... Можливо, колись доберуся до цієї ідеї, але це вже буде інша історія.....

       *** Алехандро Касона в Україні:

* П'єса "Дерева помирають стоячи" в репертуарі Київського драмтеатру їм. Лесі Українки з 1956 р. по сьогоднішній день.
* Ця п'єса, а також "Світанкова Фея" та "Дикун" ("Третє слово") ставилися в театрах багатьох міст України : Мукачева, Хмельницького, Білої Церкви, Миколаєва, Харкова, Тернополя, Донецька... (з того, що знайшла в Інтернеті)
* Високохудожніми перекладами українською вважаються переклади Сергія Борщевського, відомого як дипломат, перекладач, публіцист, поет, автор епіграм, лауреат кількох літературних премій.
Існує також переклад українською п'єси Касона "Човен без рибалки", зроблений Ігорем Качуровським, Буенос-Айрес, 2000 р.