Дім старий, що аж по вікна
Увійшов у грішну землю,
Трохи старший він по віку,
Аніж власниця оселі.
Трохи далі - хлів похилий,
Де живе дрібна худоба,
Поки в бабки стане сили,
Працюватиме до гроба.
По подвірю ходять кури,
Дрібнолапим хороводом,
Півень, наче мацапура,
Поміж кур задля приплоду.
Бабка в хаті варить їсти,
Свиням, курям і собі, -
І на старість не присісти,
Вся у клопотах й журбі.
Стіл, клейонкою покритий,
Із протертим візерунком,
Не чистіший від корита,
Що стоїть в хліві в закутку.
В бабки рукави у бруді -
Тільки поралась в хліві.
Так і сяде зїсти супу,
Що парує на столі.
Їй онуки йдуть на руки,
Геть порепані з роками,
Не гидують, що у бруді,
І воняють кізяками.
В бабки є для них наука,
Легка, як мішок картоплі -
Якщо є що їсти, внуки,
Значить, у житті все добре.
На столі в простій клейонці,
В мисках дихала їда.
Бабка, що світилась сонцем,
Як же ти була права.