Снилось, що я в хірургії
На столі операційнім,
Лікарі кружком пітніють,
Щось шукають в животі моїм.
Може, молоді хірурги
Віднайдуть-таки болячку,
Бо живіт був надто круглий,
Й матюкався, як на срачку.
Звір предивної природи -
Показався на приборах,
Наче правнучок Чужого,
Як небачена потвора.
В лікарів тремтіли руки,
Й скальпель різав косо-криво.
Їм в очах ввижались глюки,
Від гарчань нетерпеливих.
Звір з неволі рвавсь назовні,
В животі крутивсь і крякав,
Тільки й ждав - що хтось розпоре,
Й випустить його гуляти.
У хірургів знаний досвід,
Їх в роботі важко вразить,
Та інопланетних гостей
Не звільняли ще ні разу.
Тож останній рух - і зовні
Показавсь, на жаль, не звір,
А резинова спринцовка,
Що забулись лікарі.
Вона бризкала й плювалась,
І кряхтіла гнилим ротом,
Бо пройшло від операції -
Не один десяток років.
Лікарі дістали знайду,
І сміялись до упаду.
Бо в хірургів - маньякальні
Й надто своєрідні жарти.