***
Зачем? Это ж все пустяки!
- Ответа не знаешь. Но,так или иначе,
время новые писать стихи.
От старых уже никто не заплачет.
Ведь старыми стали старые мифы.
И вот уж подростки, как арестанты,
стоят и ждут свежие рифмы,
чтоб знать, как расти и страдать им.
Ведь старые строки теперь так тихи
и в этой тиши нет ходу.
Отсутствуют вовсе стихи
чтоб объяснить печаль этого года.
И подростки, сойдясь на тайные встречи,
договориться не могут промеж собою,
как им назвать этот сгусток в речи,
который они привыкли называть любовью?
Как им назвать это затемнение в сердце,
ведь все старые строки тихи?
Звезды в этот год просто немилосердны.
Время новые писать стихи.
Ведь в старых стихах нет уже силы.
Умирать не нужно старым поэтам.
Они забыли, о чем их просили.
Кому нужны их советы?
Ритмика, юная сестра милосердия,
не упрекает тебя ничем.
Но кому нужен стих про бессмертие,
если про тебя там нету совсем?
Давай рифмовать снова предметы,
давать выдавать тайны.
Всем новые необходимы поэты,
что скажут глупости необычайные.
Глубокая наша вера в звучание.
Нашей речи обычный тихий накат.
От нёба зависимость и дыхания.
Нетерпение. Невозврат.
С украинского перевел А.Пустогаров
+ + +
І коли тебе запитають: навіщо? –
не матимеш відповіді. А одначе
час писати нові вірші:
від старих віршів уже ніхто не плаче.
Бо старі вірші стали старими,
і ось уже підлітки, немов арештанти,
стоять і чекають на свіжі рими,
щоби дорослішати і страждати.
Бо зі старих віршів лишилась тиша.
І в тиші цій не ступиш і кроку.
І немає поетів, які б мали вірша,
аби пояснити печаль цього року.
І підлітки – нарвані, загадкові,
не можуть домовитися поміж собою.
І як їм назвати цей згусток у мові,
який вони звикли називати любов’ю?
Як їм назвати це затемнення в серці
і відчути це звучання в тиші?
Зірки цьогоріч немилосердні.
Час писати нові вірші.
Бо старі вірші вже не мають сили,
і старі поети вже не мусять вмирати.
Вони забули, про що їх просили.
Кому потрібні їхні поради.
Ритміка, юна сестра милосердя,
приходить без докору і потреби.
Але кому потрібен вірш про безсмертя,
якщо там немає нічого про тебе.
Давай знову римувати предмети.
Давай озвучувати таємниці.
Всім потрібні нові поети,
потрібен хтось, хто говорить дурниці.
Наша глибока віра в звучання.
Наша мова – тиха, звичайна.
Залежність від дихання і піднебіння.
Неповернення. Нетерпіння.