Треба ж було з малолітства
Пережити справжній шок,
Що й понині сниться іспит,
Що складаю з пелюшок.
Маю знати, як ходити,
Як жувати без заминки,
Бо ніхто не буде вчити -
Легше справити поминки.
Маю знати, як повинен
Себе вести джентльмен.
Бо в незнанні буде винен,
Мовчазний злочинний ген.
Маю по губах читати
Всі підсмисли та контексти,
Та з пустоти закачати,
Значення усіх рефлексів.
Що є добре, що погано,
Має якось прописатись,
Чи на лобі у болвана,
А чи різкою по сраці.
Маю знати - альфабету,
Не заглядуючи в книжку.
Як інструкцію із неба -
Що її на хмарах пишуть.
Маю знати - але звідки,
Не підкажуть добрі люди,
Селяві - хтось в нім відмінник,
А когось життя погубить.
Хтось, напханий по завязку
Найсучаснішим знанням,
А у комусь згадати важко,
Чим займався день назад.
Кожен має скласти іспит,
І надіється, що в нього -
Не одна в запасі відповідь,
Правильна і безвідмовна.
Чи по блату, по знайомству,
Пропихаючись в юрбі,
Не один прорветься в космос,
Довіряючи судьбі.
Що їх жде, - ніяк не знати,
Є лиш клаптики уявлень,
Що старий екзаменатор -
Буде добрий і лояльний.