У двадцятому столітті,
Опинившись в власнім сні -
Я - не Сталін і не Гітлер,
Я - на лаві запасній.
Мене викинули в страху
З історичного процесу,
Помістивши у концлагер,
Щоб ні звуку, ні ексцесу.
У двобої із машиною,
У якій я тільки гвинтик.
Виживала, аби вижити -
Хоч була напівубита.
В боротьбі ідеологій -
Була жертвою беззбройною,
Та не падала у ноги
Ідеологам народу.
Але чимось заслужила
Я пігулку із отрутою,
Щоб у вибрану годину,
Самовбитись у спокуті.
Розом з лідером й мільйонами,
Випадкових, марних жертв,
Яким - лідером вготована
Примусова, скора смерть.
Одна справа - бути гвинтиком
І сліпим пристосуванцем,
Інша річ - себе убити
Для чергової сенсації.
Тож в час масового вбивства,
Я наважилась на втечу.
Вибираючи навмисне -
Замість слави порожнечу.
Вибираючи безмовність,
Й напівбідну обстановку,
Замість глупої жертовності
Й галасливих заголовків.
Вибираючи - шанс вижить
Й особисте, скромне щастя,
Що для мене стане ближчим,
За десяток миль від власті.