(байка)
Почув Метелик, що квіткИ – красиві,
Дізнався, що нектар їх – їжа Божа.
Спитав він Муху:
–Де росте те диво?..,
Бо мав надію – Муха допоможе.
У відповідь лише скривилась Муха,
І крильця затрусилися гидливо:
–Не треба вірити брудним тим слухам,
А ось смітник – оце насправді диво!
Там стільки мотлоху і перегною!
Там корм такий, що і не снився Богу!
Якщо дружити будеш ти зі мною,
То покажу до смітника дорогу…
Бджола повз них в ту пору пролітала,
Про квіти та смітник розмову чула:
–Навіщо, Мухо, брешеш так зухвало?
ЩО є краса – ти так і не збагнула.
Життя твоє нікчемне і ледаче…
Метелику ж потрібно теж сказати:
Лети зі мною – і красу побачиш,
ТакОж відчуєш справжні аромати…
Мораль в цій байці хоче пролунати,
Тож слухаєм і час свій не марнуєм:
Якщо потрібно друга вибирати,
Дізнайтесь, що він у житті цінує.
31.03.2021 р.