Що візьмеш з провінціалки,
Що підкорює столицю -
Тут не треба і гадалки,
Щоб їй в душу подивиться.
Приїзджає - наче в гості
На недільку чи на дві,
А лишається у хлопця
У кімнаті назавжди.
Окрутита, опоїла -
Місячних підлила в борщ,
Мати бореться за сина -
Й гонить, як собаку в дощ.
Бо синок - мякушка хліба,
Не розпустить свої руки,
Він пригрів бездомну й бідну,
Й не розгледів, що зміюка.
Сучка ж сином скористалась,
Задля вигоди й прописки,
Була курва із вокзала -
А живе із шиком й блиском.
А синочок - як осліпнув
Очевидного не бачить.
Він для неї, безсумнівно,
Як приручена собачка.
Крутить, як їй заманеться,
Наче прихвоснем чи блазнем,
І розплачується сексом,
Та удаваним оргазмом.
Він для неї гори зверне -
Розібється в паляницю,
А на матір з хворим серцем
Не бажає і дивиться.
Тож в квартиру лиха відьма
Увійде лиш через труп.
Матір ще не божевільна,
Її важко обмануть.
Стане груддю - за сліпого
Та обманутого сина -
Вирве з мясом перемогу,
Або ляже в домовину.