Багато років я живу на цій землі,
Вже внуки як від Бога нагоррода,
Бувало у житті солодке і гірке,
Були навчання,відпочинок та робота
Не знав я пращурів до п"ятого коліна,
Про них лиш спогади,вони були святі,
Це гени їх характер наш формують,
Це їх молитви нам підтримка у житті
Ми виросли немов в саду дерева,
Корінням приростали до землі,
Немов у травні вишні розцвітали,
Аж ось з"явились діточки малі
Серцями теплими ми діток зігрівали,
Навчали жити як і їх батьки,
Хтось долю мав багату та щасливу,
А хто і незавидну,навпаки
Життя летіло наче пори року,
А діти кожен на своїм шляху.
Дитинства давнього пригоди,
У добрих споминах,та на слуху
Ось так іде Життя,воно кінця не має,
Хтось плаче потайки,а хтось співає,
Хтось вірить тільки в себе.веселі є.сумні,
Ніхто не помічає як пролітають дні
Живу як сам умію-Добром близьких зігрію,
Бо в цьому сенс Буття-таке у нас Життя!
04.04.2021 року