***
Всё растеряв... Что даровано свыше,
Пеклу раділи знедОлені мИші...
Крепко гвоздями прибитые к лавке,
Вже позабУли барвИсті світАнки...
В омуте днища, на съехавшей крыше,
Где под завалами Разум не слышат,
Душу зжерАли розлЮчені п’явки,
Впихуя дУрням пусті обіцЯнки...
Хренью словесной заполнив все ниши,
В прірву летіли обдУрені миші...