Полтавочка
Мене мати породила у полтавськім краї,
Там де вранці до схід сонця соловей співає,
Де джерела чисті-чисті, трави загадкові,
Купала в любистку-м’яті, навчала любові.
Приспів:
А я жінка-полтавчанка, не сумую,
Свого милого кохаю, з ним жартую,
Мов той лебідь і лебідка з милим в парі
Щастя своє бережемо у полоні чарів.
Всі дівчата-полтавчанки мов червоні ружі,
Уста красні, очі ясні, миловидні дуже,
Чорні брови, личка білі, з довгою косою,
Замилується природа їхньою красою.
Приспів.
Усі жінки-полтавчанки милі й роботящі,
Не минайте їх ніколи – придивіться краще,
За них кращу не шукайте – повік не знайдете,
Марна буде ваша справа хоч світ обійдете.
Приспів.
04-05.04.2021