(байка)
Ця байка – про любов до праці,
Та й лінь такОж в рядки лягла…
Бобер жив у охайній хатці,
А Видра – та в норі жила.
Та повінь зруйнувала хатку, –
Зло творить іноді й вода, –
Нора теж стала непридатна –
Така ось трапилась біда.
–Не хочу жити й бідувАти,
І хоч ріка ще струменить,
НовУ оселю будувати
Я розпочну уже за мить! –
Бобер це Видрі повідомив,
А з тої – слізоньки рясні:
–Мене сконали біль і втома,
Потрібен спокій лиш мені.
Бобер в роботі без перерви, –
Де тільки брав він стільки сил?! –
Уміло підгризав дерЕва,
Що біля берега росли.
Робив з дерев в ріці загату
І скріплював її до дна,
В загаті конопатив хатку –
Гілками, глиною ладнав.
Хвала трудівникам терплячим! –
Зробив житло собі Бобер!
А Видра й досі стогне, плаче,
Чекає дощика в четвер.
Через труди і небезпеку
До мрії часто шлях лежить.
Щоби побачити веселку,
Грозу потрібно пережить.
07.04.2021 р.