Волю й мудрість продемонструй, усе, —
Як рівний із рівним, ти ж Президент, —
Думку виклади розумну, — святе,
Щонайболючіше, хоч резидент,
Швидше, «гаранта демократії»,
Аніж свого народу, найвищий,
На сміх чи гріх, та ще й від партії
«Слуга народу», цебто — найближчий.
І все ж, думку розумну, від роду
Ще притаманну, горезвісного,
Не від його дій, — своїх, народу,
З високим Президентом братнього
Розмову поведи, ти звернися,
Знайди порозуміння, та людське,
Назріле. Нема хисту. Утручся,
Доле небесна, роздери вузьке
Звуження, йому українському,
Закінченому. Народ теж дивний.
В російськім простіше, — простав кому
На належному рівні, — знай, винний.
Недорікуватий, не до жартів.
Який народ не є, але гине.
Перемови, звісно що, без штатів,
Комік потребує хворостини.