Сорочку мати вишила менi
Червоними i чорними нитками…
Є сорочка в маминiм статку,
Береги ворогують на нiй,
Я з недавн1х пiр до остатку
Не вичерпую смутку й мрiй.
Не пiрнаю в щастя зопалу,
Є й у радостi темнеє дно,
Так червонi нитки запалу
Зрiвноважує полотно.
А на другому полюсi крига
Чорним хрестиком вишива,
Та розтопить мороз вiдлига
Снiжнобiлого рукава.
А в затишнiй кiмнаті над лiжком
Килимок до стiни приник,
Мак, барвiнок, ромашки нiжні
I чебрець супроводжують сни.
Роздiляють години зi мною,
Мерехтять пустотливо собi,
А сорочка лежить самотою,
У коханнi лежить i журбi
Як навпiл подiлене серце.
Килимок – в розмаїття вiкно?
I уже сивиною береться
Те – двополюсне - полотно…