Навеян стихотворением «Дивосвiт»
Светланы Абрамовой
http://stihi.ru/2020/06/06/7647
Я зрозумів, навіщо щастя шукати необхідно уночі, -
Щоб вся печаль i злая доля наранок розчинилися в iмлi.
Та в новий день ми з чистою душею в тремтячiй крапельці роси
Зайшли, i спалах дня, як та веселка, заграв би фарбами весни.
16.04.21
Фото автора;)
Подстрочный перевод:
Дивосвiт
Нема нічого дивного у тому,
Щоб папороть збирати уночі.
Виходячи тихесенько із дому,
До лісу йти - там від душі ключі…
Летіти серцем до палкого щастя,
Примхливого, як папороті цвіт.
Перев’язавши стрічкою зап’ястя,
Дізнатися, де сходить дивосвіт…
Піти на край землі за своїм милим,
А, може, навіть, і за край землі -
Там квітне неба кришталевий килим…
Печалі ж загубилися в імлі!
Чудный мир
Нет ничего удивительного в том,
Чтобы папоротник собирать ночью.
Выйдя тихонечко из дома,
В лес идти - там от души ключи ...
Лететь сердцем к страстному счастью,
Капризному, как папоротника цвет.
Перевязав лентой запястье,
Узнать, где восходит чудный свет...
Пойти на край земли за своим милым,
А может даже и за край земли -
Там цветет неба хрустальный ковер ...
Печали же потерялись в тумане!
Отзыв
Я понял, зачем счастье искать необходимо ночью, -
Чтобы вся печаль и злая судьба наутро растворились в дымке.
И в новый день мы с чистой душой в дрожащей капельке росы
Зашли, и вспышка дня, как та радуга, заиграла бы красками весны.