Солоні сльози хмурої весни,
Зустрів в медичній я палаті,
Мені неначе снились сни,
Я з маскою в кисневій хаті.
....
І крок за кроком я живу в пітьмі,
Сумую ліжко не моє, тривожить,
Як будто в справжній я тюрмі,
А ковід все ряди нам множить.
....
Не знаю як пройти пітьми капкан,
Лякають сводки в інтернеті,
І сатурація нервовий стан,
Та що твориться на планеті.
....
Я ще не вірю що таки помру ,
Так жити хочеться для внуків,
І повернутися до дому до двору,
До пісень до ніжних звуків.