Час
усю спустошив душу.
Вітер
зніс усі думки...
Цілий пласт
епохи зрушив,
Знівечив усі замкИ.
Крижаним настилом
вкривши,
Заморозив все навкруг.
Замінив
ОТИХ на ІНШИХ,
Не жалкуючи заслуг.
Так буває!
Й досить часто!
Роззирнешся навкруги -
А літа,
як те намисто,
Що засипали
сніги...