Тот дождь - как душ. И, вроде бы, ласкает.
Сады цветут. В березах бродит сок.
А соловьи… что в опере Ла Скала!
Чернобыль. Зона. ..и четвёртый блок.
Сирень бушует, тишина. Ни звука!
Там гроздьям за забором всё тесней.
Подводной лодкой затаилась щука
И прилетают гуси по весне.
Кленочки прорастают сквозь мосточки
Жил-был народ над Припятью - и сник.
Растит тот Рыжий лес поганочки- грибочки,
Здесь ходит смерть, единственный грибник.
Оригинал:
Цей дощ – як душ. Цей дощ такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ганки.
Жив-був народ над Прип’яттю – і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.
Лина Костенко.