Мій смуток біль не застеріг.
Не застеріг від сліз, до речі.
Я знаю, зранку піде сніг...
Але, повір, мені не легше.
Тягнусь до неба вже без слів.
Безсила падаю додолу.
Ще ніч до ранку… На столі
Танцює свічка баркаролу.
А я вже тлін , мов не жила.
I тiнi тягнуться примарні.
Душа з пітьми на зойк сплила.
Зусилля всі були б не марні.
Чи віри вистачить мені
У завтрішнє пірнуть сьогодні?
Попереду чекають дні,
Я ВIРУЮ - то Дні Господні!