на "Захисти i повертайся" Карповець Миколи Васильовича
Я бажаю всiм збагнути,
Що i як повинно бути -
Краще б вам нас не чипати
I додому повертати.
Там живуть вашi родини -
Мами, тата i дружини,
Смiх лунає дочок, сина,
Все то - ваша Україна.
Донбас теж був Україна,
Тут жила моя родина -
Мама, тато i дружина,
Смiх лунав дочки i сина.
Їх убила Україна.
Та, де мова солов'їна,
Так любима i кохана,
Сама краща - бездоганна.
Бо продажна, клята влада
Навела там свого ладу
I грабує її статки,
Розбратала до остатку.
То залежить i вiд тебе,
А чи буде свiтлим небо,
Не затьмарене вiйною,
Над тобою-нею-мною.
Бо лиш в снах вам буде сниться,
Батькам, дiтям i вдовицям,
Їх синок, батько, коханий,
В нашiх степах похований.
Я нiяк цього не хочу,
От того й кричу, не мОвчу:
Люди добрi! Схаменiться!
Навкруг себе озирнiться!
Досить вже ворогувати,
Заберiть свої гармати,
Повертайтеся додому,
Та й живiть собi здорово.
Дайте й нам спокiйно жити,
Працювать, кохать, любити
I можливiсть обирати,
Як нам вдома розмовляти -
На росiйськiй, солов'їнiй
Чи турецькiй - лиш би милiй.
03.05.2021г.