ВРАНІШНІ СНІГИ (Вадим Крищенко, http://kreschatic.kiev.ua/ua/2402/art/16339.html)
Над моїми днями
Пролетіли гуси,
Обтрусили пера
В тихому саду.
Я не забарюся,
Я не забарюся.
Осене, до тебе
Скоро я прийду.
Клен мені на згадку
Вибирає листя,
Пригортає хвиля
Жовті береги.
Де вони взялися,
Де вони взялися,
На чорнявих скронях
Вранішні сніги?
Знов питає небо
І питає хата:
За весняним щастям
Чи жалкуєш ти?
Що мені сказати,
Що мені сказати,
Як мені по правді
Їм відповісти?
Ой, вже наді мною
Пролетіли гуси,
Обтрусили пера,
На землі сирій.
В небо подивлюся,
Полю поклонюся.
Осене, не клич ти —
Я іще не твій.
*См. https://www.youtube.com/watch?v=pQecxHoCRxs.
УТРЕННИЕ СНЕГА (вольный перевод П.Голубкова)
Над моими днями пролетели гуси,
Отряхнули перья в том пустом саду.
И не задержусь я, и не задержусь я,
Осень, жди, теперь я скоро сам приду.
Клен на память листья отбирает малость,
Обнимают волны чудо-берега.
И откуда взялись, и откуда взялись,
На висках чернявых ранние снега?
Снова небо спросит, снова спросит хата:
За весенним счастьем не жалеешь ты?
Что ответить, осень, что ответить, осень,
Как сказать им правду в царстве пустоты?
Ой, и надо мной все пролетели гуси,
Отряхнули перья на земле сырой.
В небо посмотрюсь я, полю поклонюсь я...
Не зови ты, осень, - я еще не твой.