***
Так просто все, «як роси на покоси»…
І тихо так. Як в перший день зими, -
Ця тиша гибіє і так настирно просить
Порушити її… Чи зможем? Я не знаю, ми
А чи розсунем скрижанілі стіни,
Лиш голосом, а дотиком печаль,
Вона на чатах тут, я ж обійму коліна…
Здмухнути б пил аж до самих начал.
Ту смугу б перейти, але того не досить…
Взаємовжиті дні спровадяться в астрал,
Смарагди косарі у полі зору скосять,
І спаринає час і їх, і нас, на жаль.
12.01.21