Вже відгоріли айстри у саду (Вадим Крищенко на муз. Остапа Гавриша, http://www.uaestrada.org/pisni/z/zabudesh/)
Вже відгоріли айстри у саду,
Кленове листя золотом облито,
А я іду, по стежечці іду,
Яку стоптало наше спільне літо.
Я знаю, ти не вернешся уже,
Бо наші долі ніби розкололись.
Але для чого пам’ять береже
Твоє тепло і твій привітний голос?
Приспів (2):
“Забудеш?” – запитують трави сумні.
“Забудеш?” – питає із вирію птах.
А серце не може сказати, що “Ні”,
А серце не сміє сказати, що “Так”.
Я не шукаю, на чиїй вині,
Те, що стежина не простлалась далі.
Але здається вже тепер мені,
Що ми зміняли радість на печалі.
І загубили ніжність молоду
В словах гарячих і несамовитих.
Я знов іду, чого я знов іду,
По стежці, де ходило наше літо?
Приспів (4).
УЖ ОТГОРЕЛИ АСТРЫ В ТОМ САДУ (вольный перевод П.Голубкова)
Уж отгорели астры в том саду,
И листья клёнов в золото одеты,
А я иду, по тропке той иду,
Что протоптало наше с тобой лето.
Я знаю, не вернётся тот «визит»,
Ведь наши судьбы словно раскололись.
Но для чего же память так хранит
Твоё тепло и твой радушный голос?
Припев (2):
"Забудешь ли?" - требуют травы ответ.
"Забудешь?" – кричит перелётная птица.
А сердце не может сказать слово "Нет",
А сердце не смеет на "Да" согласиться.
Я не ищу теперь, по чьей вине
Мы дальше тропку ту не протоптали.
Но кажется теперь понятно мне,
Что мы сменяли радость на печали.
Что потеряли нежность в том саду
В словах горячих и безумных где-то.
Я вновь иду, зачем я вновь иду
По тропке, где ходило наше лето?
Припев (4).
Ти ходиш поруч (Вадим Крищенко на музику Володимира Шабашевича, http://www.uaestrada.org/pisni/a/a-ya-boyusya/)
Ти ходиш поруч, яка причина?
У синю пору зовеш очима.
Ясне обличчя i чорні вуса,
Мене ти кличеш – а я боюся.
Слова привітні, слова медові,
Весна і літо у кожнім слові.
Слова незвичні, як цвіт із гаю,
Мене ти кличеш, а я вагаюсь.
На снах тривожних гадаю знову.
Чи вірить можна терпкому слову?
Ой, вуса чорні, волосся ж русе,
До себе горнеш, а я боюся.
ТЫ ХОДИШЬ РЯДОМ (вольный перевод П.Голубкова)
Ты ходишь рядом целыми днями,
В синюю пору зовешь глазами.
Лицом красивый и черноусый,
Меня зовешь ты - да всё боюсь я.
Слова приятны, слова медовы,
Весна и лето ждут в каждом слове.
Слова все - прелесть, как цвет из рощи,
Но, я колеблюсь, когда зовешь ты.
На снах тревожных гадаю снова.
Верить ли можно такому слову?
Ой, черноусый, волосорусый,
Знаю, прижмусь я, только... боюсь я.
Весна до літа (Вадим Крищенко на музику Олександра Пляченко, http://www.uaestrada.org/pisni/v/vesna-do-lita/
Біжить весна до літа (Вадим Крищенко на муз.Олександра Пляченко, http://www.uaestrada.org/pisni/v/vesna-do-lita/
Біжить весна до літа
По росяній траві,
І квітами зігріта
З вінком на голові.
Біжить весна, сміється,
І сміх той наче спів,
І завмирає серце
Від чистих кольорів.
Приспів:
А може не весна, а ти
Обмита звабою краси.
А може не весна, а ти
Летиш, як зiрка з небокраю.
А може в тому літі я,
Забувши інші голоси,
А може в тому літі я
Вже стільки літ тебе чекаю.
ВЕСНА НЕСЕТСЯ К ЛЕТУ (вольный перевод П.Голубкова)
Весна несётся к лету
По росяной траве,
Цветами вся согрета,
С венком на голове.
Бежит весна, как детство.
Смех – как напев без слов.
И замирает сердце
От красоты цветов.
Припев:
А может, не весна, а ты
Омыта прелестью краса.
А может, не весна, а ты
Летишь звездою с неба края.
А может, в этом лете я,
Забыв иные голоса,
А может, в этом лете я
Тебя здесь поджидаю.
Бежит весна лугами –
Ни стёжек, ни дорог,
Звенит колоколами
Земля от босых ног.
Весна несётся к лету –
Не за горой оно,
В него подлито где-то
И осени вино.
Припев (2) Я ТОГО ЖЕ МНЕНИЯ...» (избранные переводы стихов Вадима Крищенко)
*См. https://www.youtube.com/watch?v=YarLuqyjG6I.