Їздив я між горами
І між світлофорами,
Поважав я правила, як і ви,
Та підвозив дівчину – |
Все забув, що вивчено, |
Вилетіли правила з голови. | (2)
Скучив за розмовою,
Їду, пригальмовую,
Раптом дощик весело заросив.
То ж на стотридцятому
Стукнув я дверцятами,
До кабіни дівчину запросив.
Поруч із вродливою
Керував я лівою,
Ти мене, інспекторе, не вини.
Через очі карії
Я зазнав аварії,
Бо тримався ж правої сторони.
Признаюсь, що Варею
Звуть мою аварію,
Що на світі кращої не бува.
Їхав я по гравію |
З тою кучерявою, |
Що забрала серденько і права. | (2)
ЕХАЛ Я ПО ГРАВИЮ (вольный перевод П.Голубкова)
Ездил я меж гОрами и меж светофорами,
Уважал я правила, как и вы,
Но подвёз попутчицу - всё забыл, что учится,
Вылетели правила все из головы (2)
Скучно, не беседуя... Торможу, не еду я.
Веселее дождичек вдруг заморосил.
Тут на сто тридцатом я, хлопнул дверцей мятою
И в кабину девушку пригласил.
Рядом с «королевою» управлял я левою...
Ты меня, инспектор-брат, не вини.
Ведь за очи карие я попал в аварию,
Не сумел держаться правой стороны.
ПризнаЮсь, что Варею звать мою «аварию»,
Что красивей в мире нет, что права молва.
Ехал я по гравию с этою кудрявою,
Что забрала сердце, а с ним – права. (2)