Старенькі вулички, вузенькі лабіринти,
Історія, яка написана без слів,
Кам'яні леви які прикрашають красою,
Оберігають і надихають той незрівнянний Львів.
Мене так кличе твій затишок до себе,
Як кличе рідна мати своє дитя,
Пташки щебечують вечером і вранці,
Я так люблю це справжнє місто без жодної фальші.
Твої каплички і давнії костьоли,
Безодня мрій в яких сюжет простий,
З тобою я пережила досить багато моментів,
Дякую Львове, що був зі мною ти таким відвертим.
Я ще повернуся не раз до тебе,
Попивши каву в затишку твоїм,
Обіцяю, що скоро зустрінуся з тобою,
Ти такий чудовий, Рідний Львове Мій.