***
Падает дождь на побережье.
Трудно теперь уберечься.
Трудно скрываться внутри веранд.
Дождь, может, тоже мигрант.
Гонят в убежища дни дождевые.
Местные ведут себя как чужие.
Непониманье им не к лицу.
Не объяснить ничего мертвецу.
Небо похоже на винодела.
Дождь, как болезнь, растекся по телу.
И забывается, как неприятность.
Всё ж для взаимности есть вероятность.
Женщины вытираются полотенцами.
Легче стоять меж иноземцами.
Под небом свинцовым, тесным.
Правильней будет стать местным.
Прячутся среди стволов птицеловы.
Станет вода холодною снова.
Дождь не кончится скоро.
Местный с походкой вора.
Еле сквозь дождь виноградники видно.
Дальше стоишь средь беззащитных.
Дождь обрывается - нервный, болезный.
Будто отсюда он.
Будто он местный.
С украинского перевел А.Пустогаров
+ + +
Дощ ішов над узбережжям.
Важко лишатися обережним.
Триматися веранд і сховищ.
Дощ починається для видовищ.
Люди ховаються у підземці.
Місцеві поводяться, мов іноземці,
не розуміють нікого місцеві.
Важко щось пояснити мерцеві.
Небо нагадує винороба.
Дощ починається, як хвороба
і забувається, мов неприємність.
Дощ - це про відданість і взаємність.
Жінки витираються рушниками.
Легко стояти між боржниками,
під небом - підсвіченим і свинцевим.
Добре врешті ставати місцевим.
Губляться між дерев птахолови.
Водойми, які ще не відхололи.
Дощ, який ще не закінчився.
Хтось місцевий з ходою злочинця.
Вікна виходять на виноградник.
Далі стояти між безпорадних.
Дощ зупиняється - рваний, серцевий.
Ніби він звідси.
Ніби місцевий.