«ФИЛОСОФСКАЯ ЛИРИКА» (Борис Рыжий,
Прошла гроза, пятьсот тонов заката
разлиты в небе: жёлтый, тёмно-синий.
Конечно, ты ни в чём не виновата,
в судьбе, как в небе, нету чётких линий.
Так вот на этом тёмно-синем фоне,
до смерти жёлтом, розовом, багровом,
дай хоть последний раз твои ладони
возьму в свои и не обмолвлюсь словом.
Дай хоть последний раз коснусь губами
щёк, глаз, какие глупости, прости же
и помни: за домами-облаками
живёт поэт и критик Борька Рыжий.
Живёт худой, обросший, одинокий,
изрядно пьющий водку, неустанно
твердящий: друг мой нежный, друг жестокий
(заламывая руки), где ты, Анна?
(1997г.)
«ФІЛОСОФСЬКА ЛІРИКА» (вільний переклад П.Голубкова)
Пройшла гроза, п'ятсот тонів так дивно
Розлиті в небі: жовтий, темно-синій.
Звичайно, ти ні в чому тут не винна,
Немає в долі, як у небі, чітких ліній.
Так ось на цьому темно-синім фоні,
До смерті жовтім, і рожево-пурпуровім,
Дай хоч останній раз твої долоні
Візьму в свої і не обмовлюсь словом.
Дай хоч останній раз торкнусь губами
Щік, і очей, які дурниці – всюди,
І пам'ятай: за хатами-хмарками
Живе поет і критик Борька РУдий.
Живе худий, зарослий, одинокий,
Неабияк горілкою духм’яний,
Що твердить: друг мій ніжний, друг жорстокий
(Заламуючи руки), де ти, Анна?