Зірки зійшлися...долю нарікли
В житті у першій половині,
А в другій...серце стисли й запекли,
Та так,що лиш тріпоче ще понині...
Піду-пройдусь стежками, що в дитинстві
Були нам шляхом рідним...першокрилим,
До хати рідної, де матінка в колисці
Гойдала нас, плекала і ростила...
Здригнулись над сльозинами повіки
І млосно стало...сутужно душі,
А на вустах... солоні міні-ріки,
Не стерла їх, бо випила хутчіш...
Колишні вікна (це вже лиш віконця)
Обвив густий широколистий плющ,
Проріз над склом для променів від сонця...
Зберігся тільки виноградний кущ...
Стояла довго-довго і чекала,
Можливо, хтось ще вийде до воріт...
А туга щедро серце розбирала —
Дались взнаки всі згадки про мій рід...
Не прийде більш ніхто до цеї хати,
Бо я остання, хто ще міг прийти...
Дай, Боже, часу в пам*яті тримати
Подовше те, що тут змогла знайти...