Забриніли думки мої,
Засмутився розум...
На сторожі душа стоїть —
Їй ще сняться рози...
...Як давно тріпав не сиві
Вітер довгі коси...
Як босоніж йшла по ниві
Та по ранніх росах...
Ой, коли ж то було все це...
Роки збились з ліку...
Чи було щасливим серце...—
Не збагну до віку...
Щось лишила своїм внуцям,
Щось віддала людям
В роботящі теплі руці —
Хай добро всім буде!..