Подивилась в дзеркало...невтішна світлина...
В голосі щось мекало...стара я людина...
Все ж згадала молодість, пішла працювати,
Огортало холодом...та згадалась мати:
"Не бійся роботи, донечко, ніколи,
Шити — не пороти...це як спів сокОла"...
Прокотилось-пролетіло життя-довголіття,
Розцвітало...й побіліло, як у всіх на світі,
Було щастя, було й горе, були вЕсни й зими,
Ніч попереду...не скоро...Що буде з моїми...
Не дано людині знати про буття без неї...
Бога хочу я прохати: "Слідкуй за сім*єю,
Поможи моїм невісткам донечок зростити,
Подай мені гарну звістку, що їх захистив ти"...
А іще прошу я, люди, не кидать каміння,
Коли тяжко комусь буде, проявіть сумління.
...Християни ми і браття, тримаймося поряд,
Одним гріймемось багаттям, хай нам світять зорі!