Хатина твоя край села,
Біленька мов чайка на морі,
Усміхнена немов наречена
Нехай омина її горе
Бабуся з тобою жила,
Та мама-Марією звали,
А батько лежить на чужбині,
Бійців під салюти ховали
Багато було нас таких,
Що батька не бачили зроду,
На кожнім подвір"Ї герой,
Усі полягли за Свободу
Ми вільні були як пташки,
Злітались до школи гуртами,
А влітку в посадку ходили,
Всі хлопці села... та ти з нами
Ми звикли до тебе усі,
Була ти для нас талісманом,
Та час наче вітер летить,
І ти повінчалась з Іваном
Тоді всі побачили хлопці,
Зеленії очі,твій стан,
Волосся як спіла пшениця-
Мабуть був не промах Іван,
Залишила пара село,
Як ластівки десь полетіли,
Всі хлопці дорослими стали,
Та дівчину вже не зустріли
Буває таке у житті,
ЇЇ пам"ятаю маленьку,
Такою в душі і живе,
Вона не моя...а рідненька
Ми виросли всі...посивіли,
Життя мов весняна вода,
Тепер ветеранами стали,
Лишилась Вона молода!
15.05.2021 год,
спогади