Завжди цікавить незрозуміле.
Щось неможливе кортить зробити.
Що серце крає -- то серцю миле,
А найсолодше -- коли розбите.
Нам нудно жити без парадоксів,
Які тримають потрібний натяг.
Читаєм долі незгарбних дописів,
У них шукаючи певний натяк.
У чому сенс -- небезпеки прагнуть?
Біль, певно, має свою харизму,
Та болю прагнути -- вже діагноз
З всіма ознаками мазохізму.
Коли комфорт є останнім в списку
(Це нелогічно, але звичайно),--
Стає комфортною зона ризику,
Та ми незручностей не вбачаємо.
Так і живем, так себе катуємо.
Невиліковні інстинкти зграйні.
Народжуємось -- вже на смерть отруєні.
Такі ми, люди, парадоксальні.