Твої роки – це все твоє багатство,
Життя само у них додало фарб,
Вони разом, як особливе братство,
І кожен з них – це є коштовний скарб.
Усі вони птахами пролітають
І кожен з них тобі залишив слід.
Вони назад ніколи не вертають,
Та й разом з ними ти ішов в похід.
Щоразу всі про себе голосились,
Ти їх плекав, немов мале дитя,
Вже й нивою вони заколосились,
А нива та під назвою життя.
Щоразу, звісно, ти жнива збираєш,
Сусіки повниш зібраним зерном,
Немов кохану, кожен рік чекаєш
Й стаєш над ними добрим чаклуном.
Чаклуй з любов’ю над всіма роками,
Це добре відчуває кожен з них.
До тебе йшли всі різними стежками,
І всі вони, немов сторінки з книг.
Читаєш кожну з трепетом щоразу,
Бо писані усі вони життям,
І натрапляєш на важливу фразу,
Та кожен рік не лине з вороттям.
Шістдесят п’ять твоїх пробігло весен,
Цвіли вони, немов Едемський сад,
Були у них моменти і піднесень,
Їх музика була на різний лад.
Сад особливий все життя саджає,
Й щоразу інше дерево у нім,
Яке садить – ніколи не питає,
Але саджає тільки по однім.
І кожне різним цвітом зацвітає,
І родить різні кожне з них плоди,
Ти – садівник, що сад той доглядає,
То ж подумки щораз по нім ходи.
Хай музика у тім саду лунає,
І кожна гілка листя розпуска,
Хай Мати Божа все оберігає
Й Всевишнього торкається рука.
20.05.2021 р.