Що надмогильний обеліск
І що меморіальна дошка,
Зі свічки капаючий віск,
У порівнянні з викраденим коштом?
За нього ви будуєте палаци
Під Києвом, чи на Печерську прямо,
За нього ви – нелякані паяци
Взялися грати непосильну драму.
У ній кінець і бідності й війні,
Як і початок щастя, процвітання…
Але, насправді, бачиться мені
Занепад і масштабне розкрадання.
Звичайно буде як завжди запізно,
Коли його побачите і ви
І будете, обурено і грізно,
Витрушувати попіл з голови.
Та пам’ятайте – це уже булО
І на розгін студентів був наказ,
До того ж всім відомо і давно -
Повторно драма перетворюється в фарс.