* * * (Іван Андрусяк,
живемо під чортом неначе під Богом
і вправно жонглюєм словами
в яких від глибин від прасуті святого
немає ні грама
заплутані ми у своїх переплутах
у путах своїх нерозривних
а хто розриває розрубує пута
той бачиться дивним
а в кого святого нема за душею
ні краплі малої
той в’яже петлю і кидає на шиї
на душі героїв
а кого ті пута затягнуть до краю
у чорну годину
на власну той шию петлю одягає
на душу невинну
а іншим байдуже бо інші не знають
дороги у вічне
над стомленим світом Танатос витає
і душі калічить
*** (вольный перевод П.Голубкова)
Живем мы под чертом, а будто под Богом,
Жонглируя ловко словами,
В них нет от глубин, от прасути святого
Давно уж ни грамма.
Запутаны все мы в сетях и конфузах
В своих, не единожды не рванных
А кто разрывает, кто рубит те узы,
Тот кажется странным
А тот, у кого нет святого, скорее,
Следа за душою -
Тот вяжет петлю и бросает на шеи,
На души героев.
Кого ж путы те до предела затянут
В лихую годину - и
На шею свою тот петлю одевает,
На душу невинную.
Другим безразлично, другие не знают
Дороги в ту Вечность:
Танатос над миром уставшим витает
И души калечит.
----------------------------------------------------------
* Танатос (др.-греч. - «смерть») - в греческой мифологии) - олицетворение смерти, брат-близнец бога сна и сновидений Гипноса