ЩЕ ПРО ЧУПАКАБРУ (Іван Андрусяк, https://mala.storinka.org/--------.html).
У темному лісі сумна чупакабра
самотньо і тихо жила.
Були в її хаті лиш віник і швабра,
півмиски, шматочок стола...
У хащі у дикій гуляла півночі,
шукаючи здобич, вона.
А інші півночі на гнізда сорочі
понуро дивилась з вікна.
А зранку, зламавши і віник, і швабру,
і ледь не зваливши димар,
навідав самотню сумну чупакабру
самотній сумний чупакабр.
І тем для розмови було в них багато,
і трапеза спільна була —
любісінько двоє взялись догризати
п Хоч часу відтоді пройшло небагато,
а вже голоси в них дзвенять,
вже сум де й подівся — бо в них повна хата
маленьких чупакабренят.
івмиски, шматочок стола...
ЕЩЁ ПРО ЧУПАКАБРУ (вольный перевод П.Голубкова))
В безлюдном дремучем лесу - чупакабра
Одна потихоньку жила.
А в доме её были веник да швабра,
Полмиски, кусочек стола…
В той чаще дремучей гуляя полночи,
Добычу искала она,
Другие полночи на гнёзда сорочьи
Уныло глядя из окна.
А утром, сломав её веник, и швабру,
Чуть дом не разрушив - кошмар,
Проведал несчастную ту чупакабру
Один, как она, чупакабр.
И тем для беседы хватало, ребята,
И трапеза общей была –
Охотно взялись они грызть, как когда-то,
Полмиски, кусочек стола...
Хоть лет и не много промчалось с той даты,
Но там голоса уж звенят,
И грусть – куда делась, и полная хата
Детишек – чупакабренят.