Вранці
я прокидаюсь
від аромату
кави.
Від пестощів пальців,
якими мене ти
бавиш.
Від аромату пелюсток
білих таких
троянд,
І від самих ніжних
рясних
поцілунків-гірлянд.
У Всесвіті
зорі тьмяніють
від твОїх очей,
А плечі...
А торс твій...
Ти
наче син Бога -
Антей!
Я в казці!
На гребені хвилі
кохання палкого -
Такого ніжного, і
такого п'янкого...