О, незбагненна та Блакить…
Знов погляд тягнеться до Неба.
Цю Мить нічим не зупинить,
Що так прекрасна , і не треба!
Бо кожна Мить тут, на Землі
І є Життя в падіннях,злетах.
Ми – свідки Вічності малі,
Задіяні в своїх сюжетах…
О, Незбагненна ця Блакить,
Нас знову й знову надихає. –
То ж зупинись, Прекрасна Мить! -
Людина подумки гукає…