Я вперше бачив залізницю,
Мені п"ять років не було,
Диміли чорні паровози,
Щось наче ураган гуло
За потягом вагони бігли,
Везли вугілля та руду,
Зелені,з вікнами,для люду,
Гудки над степом на ходу
Здавалося що Змій горинич,
Летить низенько до Яги,
Щось біля серця ворушилось,
Не міг здійняти я ноги
Стояв з відкритими очима,
Тримав за руку дідуся,
А за "гориничем"летіли,
Душа й сміливість моя вся
На всежиття запам"ятав я,
Той чорний над трубою дим,
Змінили тепловози монстрів,
Коли я був ще молодим
Тепер лиш спогади лишились,
Про залізниць старих вояк,
Що моє серце полонили,
Та не забудуться ніяк
Ще дядю Гришу пам"ятаю,
Був машиністом все життя,
Він і тепер моя ікона,
Та жаль...пішов у небуття
Тепер я бачу ,паровози,
На постаментах-деінде,
Як тільки закриваю очі,
"Горинич"грізно загуде
03.06.2021 год
про візит до Карнаухівки