З цими ірисами ніколи не можна бути певною –
Чи то вони тільки вилуплюються, чи вже помирають –
Випурхнули із живота,
Повсідалися махаонами на високих стеблах.
Пуп’янки привідкриті, а звідти – поморщені крила,
Як у стареньких бабусь чи немовлят одноденних –
Неодмінно пахучі, чи смертю, чи молоком –
Хто знає, які вони зараз?
Народжуються?
Відходять?
Як любові,
Як барвисті любові з важким оксамитом досвіду.