***
Людина - храм. І ти - саме такий,
Блакитно-чистий, світлий і прозорий
В тобі через молитву видно зорі,
Мов крізь гіпюр тендітний і тонкий;
На фресках юнь архангелів святих,
А вітражі -веселки полонили..
Ти - чудо на землі, ти - справжнє диво
Серед всіх бід і полохливих лих;
Й боготворю, й земним тебе люблю,
Розгладжую всі зморщечки тоненькі:
- Стомилися? Ох, ви мої рідненькі,
Ходіть я вас до серця притулю;
Людина - храм. А ти - саме такий,
Небесносвітлий, ніжно-лазуровий
Де з усмішкою Бог насупив брови
Й промовив: "Тут - не бійся висоти..".
Таня Квітень
***
Мой человек – мой храм. И ты, лучась,
Восходишь, так же чист, небесно-светел.
И свет твой звёзды сквозь молитву метят,
Как будто сквозь гипюровую вязь.
На фресках юнь архангелов святых,
А витражи сплошь из осколков радуг.
Ты – чудо во плоти, земная радость
Среди всех бед и выстраданных лих.
Боготворю, земным тебя люблю,
Разглаживаю сеть твоих морщинок
Усталых, мой единственный мужчина,
Иди поближе к сердцу, окрылю.
Мой человек – мой храм. Восходишь ты
Небесно-светлой нежною лазурью.
Премудрый Бог с улыбкой образумит,
И молвит: "Здесь – не бойся высоты."
Перевод с украинского - Ірина Ирина Юрчук