ми навчилися собi брехати
Юрий Лазирко
http://stihi.ru/2019/12/11/10025
------------------------------
ми навчилися
собі брехати
і вмовлятися
так буде краще
а колись могли
не в снах літати
не питатися
у чім
і нащо
то давним-давно
шляхи крутились
і трималися світи
на слові
ні тобі живих фронтів
ні тилу
ні розливу
чи кипіння
крові
а відносин
море поколінне
і висот невзятих
нерухомість
із нетлінного
сплітали тлінне
і гасилася сулінням
втома
вибивалися
закриті двері
розпивалися
дешеві вина
та любов
щораз губила берег
в течії судинного Гольфстріму
дорогим
здавалося банальне
а коротким
лет у потойбіччя
відбивалися думки
дзеркально
від ідей
із риб’ячим обличям
від людей
з широким кругозором
ми чекали
голосу месії
чисте небо
рахувало зорі
у очах
у проблисках
надії
та навчилися
собі брехати
і вмовлятися
так буде краще
а колись могли
не в снах літати
не питатися
у чім
і нащо
*********************
мы обманывать
себя учились
и надеялись
так будет лучше
а когда-то мы
не в снах парили
не спросив зачем
нам это
нужно
а давным-давно
пути крутились
и держались все миры
на слове
ни тебе живых фронтов
ни тыла
ни разлива
ни кипенья
крови
отношений
море по колено
и высот не взятая
застылость
из нетленного
сплетало бренное
и усталость совестью
гасилась
все закрытые
срывались двери
и дешёвые
вливались вина
и любовь
опять теряла берег
по сосудам мчась
как по Гольфстриму
дорогое
виделось банальным
и коротким
путь в загробной жизни
отражались мысли
зазеркально
от идей
бесчувственно-капризно
от людей
с широким кругозором
мы желали
голоса мессии
в небо чистое
летели взоры
в проблесках
надежды
без усилий
мы обманывать
себя учились
и надеялись
так будет лучше
а когда-то мы
не в снах парили
не узнав зачем
нам это
нужно