Мой перевод на украинский язык стихотворения
Марины Цветаевой "Реквием":
Реквієм
Вже скільки їх упало в цю безодню,
розкриту вдалині!
Там зникнути колись - чи не сьогодні? -
прийдеться і мені.
Застигне все, що билось і боролось,
і грішне і святе,
смарагд моїх очей, і ніжний голос,
й волосся золоте.
І буде все - життя з насущним хлібом,
і піде все, як йшло
віками під блакитним небом, ніби
мене і не було!
Мінливої, як діти, в кожній міні,
і злої лиш на мить,
що полюбляла час, коли в каміні
вогонь вщент догорить;
віолончель, тінь хащі лісової,
і дзвони у селі...
- Мене, такої справжньої й живої
на лагідній землі!
Чужі й свої - до вас усіх я щиро
звертаюсь знов і знов
з нестримною вимогою про віру,
й з проханням про любов.
І день і ніч, і усно і письмово:
за правду так і ні,
за те, що сумувати я готова,
і двадцять лиш мені,
за те, що я приречена незмінно
на прощення образ,
за гордий вид, за невгамовну ніжність,
за правду без прикрас.
І за стрімких подій нестримну швидкість,
за дійсність і за гру ...
- Послухайте! - Також мене любіть ви
за те, що я умру.
Эмма Иванова.
13.06.2021г.
Послушать перевод в моём исполнении (а капелла) можно на моей странице в Избе-Читальне. https://www.chita-lnya.ru/work/3104973/
===========================================
Оригинал:
Марина Цветаева
Реквием
Уж сколько их упало в эту бездну,
Разверзтую вдали!
Настанет день, когда и я исчезну
С поверхности земли.
Застынет все, что пело и боролось,
Сияло и рвалось.
И зелень глаз моих, и нежный голос,
И золото волос.
И будет жизнь с ее насущным хлебом,
С забывчивостью дня.
И будет все — как будто бы под небом
И не было меня!
Изменчивой, как дети, в каждой мине,
И так недолго злой,
Любившей час, когда дрова в камине
Становятся золой.
Виолончель, и кавалькады в чаще,
И колокол в селе…
— Меня, такой живой и настоящей
На ласковой земле!
К вам всем — что мне, ни в чем не знавшей меры,
Чужие и свои?!-
Я обращаюсь с требованьем веры
И с просьбой о любви.
И день и ночь, и письменно и устно:
За правду да и нет,
За то, что мне так часто — слишком грустно
И только двадцать лет,
За то, что мне прямая неизбежность —
Прощение обид,
За всю мою безудержную нежность
И слишком гордый вид,
За быстроту стремительных событий,
За правду, за игру…
— Послушайте!- Еще меня любите
За то, что я умру.
М. Цветаева
3 мая 1913г.
______________________________________
На фото (из интернета) - Марина Цветаева