Налёт печали застит горизонт,
Лишая красок пылкие надежды…
Мечтам туманы лета словно вежды.
Путь к Богу для меня не явь, а сон.
Мгновения раскаяний и слёз
Невзгодами в кострищах прогорели.
Из лука быстрые пускают стрелы
В приют молитв за воскрешенье грёз.
Я ожидаю, Боже, как дитя,
Так горячо, что можно и обжечься,
Покоя лишь… Не вздорностью развлечься
Душа и сердце просят у тебя!..
И, скидывая белые сорочки,
Туман о чуде мне поведал срочно…
Оригинал
"Чекання..."
Маргарита Метелецька
Суга печалі обрій вистеля (сугА - налёт)
І полохкі знебарвлює надії...
Тумани червня затуляють мрії
Мого, до Бога першого щабля...
Наївні миті сліз та каяття
В кострищах негараздів прогоріли...
Із тятиви прудкі шугають стріли
У молитовний прихисток буття...
Чекаю, Боже, начебто маля, -
Очікування аж пече на дотик! -
Лиш спокою...Не замашних екзотик -
Тебе душа і серце умовля!..
Скидають білі сорочки тумани
І сповіщають радість необманну...