У тінь розлук зникали віри кораблі,
нестямно тиша у мені кричала.
А все тому, що ти на клаптику землі
відмовився від спільного причалу…
Ще почуття тривожать серце, мов набат,
що надихало щедрими ночами.
Де нині пункт твоїх координат?
Ти ж випадково у той день причалив…
Вгаває тиша, втихнули душі плачі,
лише пусті думки без сну юрмляться.
За бортом відтепер покояться ключі
від нашого нездійсненого щастя.