Десь за селом гримить,
Там видно хмари сині,
Насуплені та злі,
Для остраху дитині
Йдемо назустріч хмарам,
Хіба нас налякати,
До хати ми ідем-
Там нас чекає мати
Живе во на старенька,
В далекому селі,
Ми з нею як курчата,
Поки були малі
Ще до війнни наш батько,
Одержав двадцять п"ять,
Ані листа,ні вістки,
Живим як рахувать
Нас мама сотворила,
Такими як ми є,
До школи йшли по черзі,
Чобіт не достає
Від холоду топила,
Від голоду варила,
І день і ніч на фермі,
То жінка,то кобила
Була завжди усміхнена,
Не бачили ми сліз,
Неначе мужній лицарь,
У серце їй заліз
Як пташки розлетілися-
У кожного своє,
Вона одна поклони,
Хатині віддає
Ось блискавка із пошти,
Матусі вже немає,
Мабуть і злива ця,
Сердешну провожає
Вже хата не далеко,
Та синя хмара ближче,
Уже ми не побачимо,
Усміхнене обличчя...
З небес вода потоком,
Немов слоза з очей,
Та маму не повернеш-
Нема таких речей
на згадку про
бабусю Матрьону
її живим дітям
18.06.2021 год